Перший німецький стартап vs Google: чи варто дивитися серіал «Код на мільярд доларів»

Доки не вщухли обговорення the facebook files, Netflix випустив серіал про стартапи, який виставляє вже іншого хайтек-гіганта в непривабливому світлі: «Код на мільярд доларів» (The Billion Dollar Code).

Що це за серіал

«Код на мільярд доларів» — це німецький міні-серіал від режисера Роберта Тальхайма виробництва Netflix. Його творці надихалися реальними подіями: позовом німецької компанії Art+Com до Google про те, що остання заволоділа їхньою технологією, щоб створити Google Earth. Серіал складається з чотирьох серій, а розповідь йде відразу у двох таймлайнах: у сучасності (2017 рік), де сторони конфлікту являють свої аргументи, і в минулому (1990-х), коли Art+Com тільки створювалася.

Заснований на реальних подіях

У 1990-х роках німецький стартап, який пізніше став компанією Art + Com, на інвестиції від Deutsche Telekom розробив сервіс візуалізації геоданих TerraVision. У 2014 році Art+Com звинуватила Google в крадіжці коду її продукту для створення власного популярного сервісу Google Earth. І подала проти техногіганта позов до Федерального суду Делавера про порушення патенту.

У німецькій компанії заявляли, що в Google Earth нібито використовується технологія, захищена американським патентом № RE44,550 (Method and Device for Pictorial Representation of Space-related Data). І хотіли отримати близько $ 100 млн за це порушення.

«Google Earth разюче нагадує комерційну систему Art+Com, яка була розроблена близько десяти років до того, як Google представив Google Earth, і порушення прав інтелектуальної власності з боку Google було навмисним», — говорилося в заяві німецької компанії від 20 лютого 2014 року.

Суть звинувачень німецької компанії лунала так: першу версію TerraVision створювали за допомогою дуже потужних на той час комп’ютерів Onyx виробництва Silicon Graphics. Art+Com працювала і із самої Silicon Graphics, а два співробітники останньої пізніше потрапили в Google на керівні ролі: Майкл Джонс, CTO Google Earth, і Брайан Макклендон, віце-президент розроблення в Google. Німецька компанія заявила, що обидва знали про TerraVision і її можливості, а Джонс навіть мав доступ до пропрієтарної інформації Art+Com. Німецька компанія надала суду скріншоти TerraVision від 1996 року і скріншоти Google Earth від 2014 року, щоби показати їхню подібність.

Зображення Art+Com

Детальніше про цю справу можна почитати в судових документах. Тяганина закінчилася програшем німецької компанії: апеляційний суд встав на сторону Google і визнав, що патент на технологію Terravision недійсний.

На цю тему можна почитати й допис Аві Бар-Зива, який працював над першою версією Google Earth в 1999 році: він визнає інноваційність продукту Art+Com, але називає нісенітницею звинувачення в крадіжці коду: «Ще місяць тому я нічого не знав про Art+Com або TerraVision, зі мною не зв’язувалися щодо суду або серіалу», — пише він.

Чи варто дивитися

Сам серіал найкраще характеризує перепалка його героїв: юристів Art+Com і Google:

— Я бачу, чого ви намагаєтеся досягти своїми сентиментальними історіями: ви намагаєтеся перетворити їх у робін-гудів комп’ютерної ери!

— Може, вони саме такими і є.

Творці серіалу показують історію двох героїв: дизайнера Карстена й геніального програміста Юрі, які подружилися, маючи спільні інтереси: Карстен хотів створити найславетніший цифровий твір мистецтва, а Юрі знав, як йому в цьому допомогти.

Тут і далі скріншоти із серіалу The Billion Dollar Code

Разом вони створили інноваційний продукт: сервіс візуалізації для геоданих, аналогічний Google Earth, у той час, коли останнього ще не було.

Серіал, з одного боку, тисне на ностальгічні почуття глядача: тут є і шматок легендарної презентації першого Мака від Стіва Джобса, і згадка калькулятора Z22 і мова юного Білла Гейтса про те, що персональний комп’ютер буде доступний кожному.

Герої показані як справжні гіки, захоплені технологіями і творчістю: вони цитують серії зі «Стар Трека», обговорюють відомих фантастів типу Ніла Стівенсона (який надихнув Джеффа Безоса на польоти в космос), грають у віртуальний пінг-понг на екрані з підсвічених порожніх пивних пляшок. Причому у версію тієї самої культової гри від Atari. Навіть їдуть відриватися на аналог Burning Man в 90-х.

З іншого, він показує героїв як невиправних романтиків-інноваторів, яких обдурила й у кінці-кінців переграла мегакорпорація. Серед мінусів серіалу ми б назвали те, що в ньому є серії, з якими можна грати в стартап-булшит-бінго, настільки часто там звучать слова на кшталт visionary, revolution, innovation і згадки Джобса всує.

Герої не просто роблять сервіс, вони хочуть змінювати світ у стилі «щастя всім, даром, і нехай ніхто не піде скривдженим». Вони вважають, що їхній сервіс зітре кордони між країнами й національностями, а Юрі в одному з монологів навіть описує ідею, співзвучну новітньому тренду серед стартапів — «метавсесвітами» (котрими активно займається Facebook).

Загалом серіал по духу трохи нагадує «Соціальну мережу» Девіда Фінчера або ж «Кремнієву долину» від HBO. Якщо вам вони до душі, то й «Код на мільярд доларів» також може сподобатися. Хоча суб’єктивно він слабше й першого, і другого. І жартів тут майже немає.

banda.media

Обязательно подпишитесь на наш Telegram канал

ПОДПИСЫВАЮСЬ
ПОТОМ